The Conscience of a Hacker / Маніфест хакера

I am a hacker, enter my world…

Mine is a world that begins with school… I’m smarter than most of the other kids, this crap they teach us bores me…

I’m in junior high or high school. I’ve listened to teachers explain for the fifteenth time how to reduce a fraction. I understand it. «No, Ms. Smith, I didn’t show my work. I did it in my head…»

I made a discovery today. I found a computer. Wait a second, this is cool. It does what I want it to. If it makes a mistake, it’s because I screwed it up. Not because it doesn’t like me…

Or feels threatened by me…
Or thinks I’m a smart ass…
Or doesn’t like teaching and shouldn’t be here…

And then it happened… a door opened to a world… rushing through the phone line like heroin through an addict’s veins, an electronic pulse is sent out, a refuge from the day-to-day incompetencies is sought… a board is found.

«This is it… this is where I belong…»

I know everyone here… even if I’ve never met them, never talked to them, may never hear from them again… I know you all…

You bet your ass we’re all alike… we’ve been spoon-fed baby food at school when we hungered for steak… the bits of meat that you did let slip through were pre-chewed and tasteless. We’ve been dominated by sadists, or ignored by the apathetic. The few that had something to teach found us willing pupils, but those few are like drops of water in the desert.

This is our world now… the world of the electron and the switch, the beauty of the baud. We make use of a service already existing without paying for what could be dirt-cheap if it wasn’t run by profiteering gluttons, and you call us criminals. We explore… and you call us criminals. We seek after knowledge… and you call us criminals. We exist without skin color, without nationality, without religious bias… and you call us criminals. You build atomic bombs, you wage wars, you murder, cheat, and lie to us and try to make us believe it’s for our own good, yet we’re the criminals.

Yes, I am a criminal. My crime is that of curiosity. My crime is that of judging people by what they say and think, not what they look like. My crime is that of outsmarting you, something that you will never forgive me for.

I am a hacker, and this is my manifesto. You may stop this individual, but you can’t stop us all… after all, we’re all alike.
/———————-/
Я — хакер, увійдіть до мого світу…

Мій світ починається зі школи. Я розумніший за більшість інших дітей, те лайно, якому нас вчать в школі, нудне.

Я у середніх або старших класах. Слухаю вчительку, що вп’ятнадцяте пояснює як скорочувати дріб. Так, я зрозумів вже. “Ні, місс Сміт, я не покажу вам свою роботу. Я зробив її подумки”

Сьогодні я зробив відкриття. Я відкрив комп’ютер. Секунду… це чудово! Він робить те, чого хочу я. Якщо він помиляється — це тому, що я помилився. Не тому, що я йому не подобаюсь… Чи він заляканий мною… Чи думає, що я занадто розумний… Чи не любить навчатися і не повинен бути тут.

І це трапилося… двері до світу розчинились… посланий електронний імпульс рвонув по телефонних лініях, як героїн по венах наркомана, притулок від повсякденної некомпетентності знайдено. “Це воно… Те, до чого я належу“. Я знаю тут усіх… навіть якщо ніколи не зустрічав їх, ніколи не говорив з ними, і можу більше ніколи не почути… Я знаю вас усіх…

Ви готові поклястися власним задом, що ми усі однакові. В школі нас годували дитячим харчуванням з ложечки, в той час, коли нам хотілося біфштекса… Ті шматочки м’яса, що діставалися нам, були розжовані та не мали смаку. Над нами домінували садисти та ігнорували байдужі. Ті ж пооднинокі, хто міг нас чомусь навчити, знаходили в нас бажаних учнів, але вони були як краплі води в пустелі.

Тепер це наш світ… Світ електронів і перемикачів, світ краси даних. Ми використовуємо існуючі системи, не платячи за те, що могло бути дуже дешевим, якби не керувалося брудними спекулянтами, і ви називаєте нас злочинцями. Ми досліджуємо, і ви називаєте нас злочинцями. Ми шукаємо знання… і ви називаєте нас злочинцями. Ми існуємо без кольору шкіри, без національності, без релігійних чвар… і ви називаєте нас злочинцями. Ви будуєте атомні бомби, влаштовуєте війни, вбиваєте, шахруєте і брешете нам, намагаючись змусити нас повірити в те, що все це — для нашого блага, і ми вже злочинці.

Так, я злочинець. Мій злочин — цікавість. Мій злочин в тому, що суджу людей не по тому, як вони виглядають, а по тому, що вони говорять і думають. Мій злочин в тому, що я набагато розумніший за вас. Це те, чого ви мені ніколи не пробачите.

Я хакер. І це мій маніфест. Ви можете зупинити мене, але вам не зупинити нас усіх… зрештою, ми усі однакові.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *